Микулинецька громада
Теребовлянський район, Тернопільська область

СМТ Микулинці

Історія Микулинець

Археологічні знахідки

Поблизу Микулинців виявлено археологічні па­м'ятки доби мезолітузахідноподільської групи скіфського часу,давньоруської культури (ймовірно, літописно­го Микулина).

Біля сусіднього села Воля відкрито і досліджено поселення трипільської культури 3 — 4 тисячоліть до нашої ери.

Раннє середньовіччя

Околиці Микулинців. Вигляд на село Воля з польського кладовища

Перша писемна згадка — 1096 як Микулин, згідно з «По­вчанням» Володимира Мономаха:

«

А у В'ятичі ходив дві зими на Ходоту і на сина його, і до Кордну ходив першої зими. І ще за Ізяславичами [гналися] за Микулин, і не настигли їх. І тієї весни — до Ярополка у Броди на раду.

 »

 

За однією з версій, назва селища походить від імені його засновника — воєводи князя Василька Микули. Згідно з іншою, — від давньої церкви святого Миколая, яку збудували тут монахи

У Лаврентіївському літописі «город Микулинь» згадується три рази[9][10][11] у зв'язку з князівськими міжусо­бицями. Зокрема є згадка під 1444 роком

1202 поблизу Микулинців відбулася битва київського князя Рюрика Ростиславича з галицькими і володи­мирськимибоярами.

У другій половині XI століття поселення належало до Теребовельського, від 1140-х — до Галицького, від 1199 —Галицько-Волинського князівств. На той час Микулин був значним населеним пунктом, через який проходив торговельний шлях з Галича до Києва, водночас був ніби твердинею від нападів зовнішніх ворогів.

Період польського панування

1387 року селище у складі Галицької землі підпало під владу Польщі й згодом почав називатися Микулинці (пол. Mikulińce, Мікуліньце).

У записах Актів гродських і земських зареєстровано видану[ в таборі біля села Сапова грамоту 1 липня 1459, в якій вказано, що Грицько Кердейович зобов'язаний на своєму селі Микулинці у Галицькому дистрикті[18] генеральному руському старості Анджею Одровонжу суму 60 марок широких празьких грошів. Сввідками записані, зокрема, Петро Цебровський, Микола Синявський, Якуб Копичинський.

Наприкінці 15 — в першій половині 16 століть на Микулинці почастішали напади татарських орд. Для захисту від ворогів власниця містечка графиня Анна з СенявськихЙорданова — донька гетьмана короногоруського воєводи Миколая Сенявського — сприяла будівництву 1550 року мурованого замку-фортеці, що у поєднанні з вигідним географічним положенням призвело до зростання поселення, збільшення кількості населення.

1595 року Микулинці отримали статус міста з правом 3-х щорічних ярмарків і кожного вівторка — торгів. Жителі міста звільнялися від податків на 6 років. Приїжджим купцям дозволялося вести безмитну торгівлю.